Хай...

Хай тисячі ножів пронизують серце.
Воно не болить.
Хай нестримні вітри шматують тіло.
Воно не болить.
Хай смертельні пута стискають душу.
Вона не здасться,бо вона вільна.
Вільна від ілюзій, від мрій, від брехні.
Але здається болю.
Він заводить свій згубний танок.
"Не треба!" – кричить душа,та, на жаль, запізно.