
Чому дратують дрібниці? Чому залишає байдужим і цинічним серйозне? Чому завжди є перепони? Чому ніколи не почуваєшся абсолютно вільним? Чому злість і заздрість затьмарює? Чому милосердя і доброзичливість зникають? Чому весь час треба "воювати"? Чому не має перемир'я ( про мир мова взагалі не йде)? Чому жити стає дедалі важче? Можливо тільки – Виживати?!
Кожен крок в житті дається так нелегко... Крок маленький / більший за життя... Крок назад-вперед... Крок назустріч змінам чи спогадам... Ти обираєш сам. Кожен крок – це завжди невідомість. Усупереч всьому. Крізь непорозумінь стіну. Крок в безодню чи на ступінь вище. Кожен крок важкий, і важливіше не буває!
Ти не забудеш мене... нічого, що сталось краси серед пекла любові серед ненависті дружби серед зради океану серед пустелі мертвих квітів серед життя цілющих спогадів серед зими втрат серед знахідок свят серед буднів втомлених людей у вирі турбот подарунків від долі і щастя.