міні-есе

"Високі матерії" стали банальними...Нестримний потяг до нового – повторенням пройденного...Мрія – реальністю і навпаки...А відчуття щастя і "польоту над світом" – короткочасною ейфорією, в яку й потім ніяк не можеш повірити ("не може бути" – лишається з тобою назавжди). Година, день, рік – дають мало, або й взагалі їх можна назвати бездієвими...Тоді, як хвилина, складена з секунд, може створити справжню колізію, відчуття життя.